Адальберт Ерделі
(1891 — 1955)
Засновник Ужгородської публічної школи малюнку, майстер тонких експериментів, малював воду так, як ніхто інший на Закарпатті..
Ерделі зумів перенести відкриття модерних європейських течій у трактування закарпатського краєвиду, винайшовши власну форму і колорит.
«Краєвид у розумінні Ерделі є портретом природи. І тут він видаляє із твору все несуттєве, шукає свою форму для свого лісу, для своїх гір. Якщо сади Версаля, дерева Булоні та гори Бретані у французьких експресіоністів отримали особливі форми вираження, то на таке саме право має претензію природа Підкарпаття!».
Ерделі не захоплюють величні панорамні краєвиди. Часом він обирає більш віддалений погляд, і тоді в «кадр» потрапляє долина річки й гори, що її утворюють, – «Літній краєвид», «Осінь. Краєвид з річкою» (1930-і), «Пейзаж в Карпатах» (1936), «Село» (1940). Проте його улюблений мотив – більш наближений план, коли гори лише замикають задній план, а головними «героями» стають дерева на берегах і, найголовніше, – вода, один із символів Ерделі і в натюрмортах, і в пейзажах. Вода неначе символізує улюблену тезу Ерделі про вічні переміни, мінливість усього сущого. Із 120-ти пейзажів 1930-х років, репродукованих у альбомах, 60 – це картини з річками, причому здебільшого вода з відображенням формує передній план. Такі мотиви супроводжують увесь творчий шлях художника.
Ерделі запропонував свій колорит карпатського пейзажу – відтінки зеленого, синього з домішками сірого, коричневого творили особливу сріблясту гаму. Живописні площини набували шляхетної елегантності, неяскравого, неначе платинового полиску. Форма завжди експресіоністична – стрімкі лінії мчать у певному напрямку, формуючи відповідну композицію, виводять динамічне плетиво дерев, гілок – запроваджують «ерделівські» дерева. Серед багатьох таких робіт досить назвати «Пейзаж з дерев’яною церквою» (1940-і).
Тональність картин може мігрувати у синій чи зелений бік, містити рожеві, фіолетові, брунатні відтінки. Легкі «напилення» теплих тонів підсвічують усю поверхню твору, «вмикають» особливе ерделівське світло, що розсіюється із самої картини. Прикладом тут можуть послужити «Хатки біля річки» (1930-і).
Мапа маршруту
