Антон Кашшай
(1921 — 1991)
Життєлюб, який довів кольори до ідеалу, художник, що мав талант та неабияку працьовитість
У чудових реалістичних пейзажах початку 1950-х років відчутний вплив Бокшая, та дуже швидко (як і все в нього) Кашшай знаходить свою живописну манеру, в якій головне – виняткове відчуття кольорових гармоній, вміння аранжувати, грати світлоносними кольоровими партіями, часом навіть хизуючись своєю спроможністю. Один за одним з’являються твори, що вражають кольоровою красою – «У Карпатах», «Після дощу», «Ялиновий ліс» (1951), «Долина річки Уж», «Осінь в Карпатах», «Перший сніг», «Зима в Карпатах» (1952). Сказане критиком у 1930-х роках про Бокшая: «Ніхто з художників не вміє так точно зображувати природу, як він. Імпресіоністи малюють природу, як вони бачать, як в їх душі є, Бокшай малює так, як вона в дійсності є … Лише одне він додає, що ми, звичайні люди не бачимо – прекрасні кольори природи. Це бачить лише він і в цьому він є великим художником», – можна застосувати і до Кашшая. Він так само точно й деталізовано передає краєвиди, але вносить свої кольори, і виходить кольорове свято. Зворушеність автора, його замилування куточками рідної природи передається глядачеві, який так само любить природу і так само переживає ліричне відчуття співпричетності, єднання, з її райськими проявами, перенесеними на полотно.
У кожного художника є вдалі роботи і менш вдалі, однак характерною ознакою творчості Антона Кашшая є значна кількість робіт високого рівня. Він з молодих років узяв потрібну тональність, відповідне налаштування, і ніщо не могло йому завадити постійно створювати чудові полотна, які й не назвеш інакше, як зразками найвищої поетичної творчості.
У другій половині 1950-х років це казкова «Чорна Тиса» (1958) – кольорова високогірна поема, «Копиці» (кінець 1950-х) – поема гірського літнього дня, «Ранок у горах» (1958) – поема гірського ранку, «Вечір» (1956) – вечірня поема, «Ліс взимку» (1957) – справжнє чаро Кашшавої зими, а ще – пронизаний відблисками світла «Гірський пейзаж» (1958) і твори стриманого колориту «Вечір», «Похмурий день», «Заготівля лісу» (усі – 1959) із захопливою тональною організацією… І що не картина, то щирий подив і захват: так багато і так добре?! Так віртуозно і так легко?! А є ж іще велика добірка етюдних творів олією на картонах – нескінченний серіал карпатської природи.
Художник дотримується свого відчуття і технічних, формальних засад, щоб це відчуття втілити на полотні, але у плині творчості, як це завжди буває, вже зароджуються нові тенденції. Спочатку вони, неначе пробні кроки, з’являються в окремих роботах, а потім усе більше й більше заволодівають автором і завойовують усю творчу територію. Цей процес невідворотний, його не можна зупинити, ані змінити, його можна лише прийняти – таким є шлях художника. Це також шлях уникнення повторюваності, надмірного тиражування вже досягнутого. Нові горизонти дають нове дихання. Інколи це народження доволі відмінної нової манери, а часто – модифікація існуючої, її розвиток. Незмінними залишаються живі пульсуючі відчуття рідної природи, потужна внутрішня мотивація до творчості.
Мапа маршруту
