Мольберт

Знак-мольберт

Ідея композиції самого знаку випливає з асоціативної форми мольберта
та принципу конструктивних з’єднань, які були притаманні закарпатській народній дерев’яній архітектурі. З цієї причини форма знаку набула ознак полісемантичності, бо в ній вгадуються як ознаки традиційної народної архітектури, так і форма мольберта. Разом з тим, завдяки бічним крилам мольберта до певної міри прочитується силует птаха. Несучі стовпи отримали мінімалістичне різьблення, що дозволяє отримати асоціацію з декорованими стовпами ґанків у житловій та церковній архітектурі. Додаткової архітектонічності знаку надає невеликий дашок, який покликаний оберігати конструктивні частини від опадів, а також він працює важливим візуальним акцентом, що завершує композицію.

ЧОМУ (Ужоцький перевал)

Ерделі запропонував свій колорит карпатського пейзажу – відтінки зеленого, синього з домішками сірого, коричневого творили особливу сріблясту гаму. Живописні площини набували шляхетної елегантності, неяскравого, неначе платинового полиску. Форма завжди експресіоністична – стрімкі лінії мчать у певному напрямку, формуючи відповідну композицію, виводять динамічне плетиво дерев, гілок – запроваджують «ерделівські» дерева. Серед багатьох таких робіт досить назвати «Пейзаж з дерев’яною церквою» (1940-і).
Тональність картин може мігрувати у синій чи зелений бік, містити рожеві, фіолетові, брунатні відтінки. Легкі «напилення» теплих тонів підсвічують усю поверхню твору, «вмикають» особливе ерделівське світло, що розсіюється із самої картини.

ЧОМУ (Ужок)

Після семінарії Шолтеса направили на парафію у село Ужок у верхів’ї річки Уж, де в сусідніх селах працювали вчителями друзі зі Школи рисунку.
В Ужку Шолтес будує фару.
Молодий священник уже одружений, тут народжується двоє його дітей.
Разом із дружиною Шаролтою – радо приймають друзів. У Шолтесів гостюють Бокшай та Ерделі, до вчителів долучаються Контратович, Коцка, Петкі. Поступово ця місцевість перетворюється на край закарпатського пленерного живопису.

ЧОМУ (Гусний)

Художника цікавили теми, класичні для закарпатського мистецтва: гірські панорами, «старе Закарпаття» – краєвиди з дерев’яними хатками, копицями, окремі дерев’яні хати й дерев’яні церкви як головні персонажі, а також ліс, річки і потічки; деколи крупним планом з’являється поле маків чи пшениці, окремий кущ чи дерево. Ці теми супроводжували Шутєва усе його творче життя.
Декоративна привабливість та емоційна, лірична сила властива вже раннім роботам художника, серед яких – «Надвечір’я», де вловлено тонкий стан згасання барвистого дня, та поетичні, з високим смаком тонально вирішені зимові мотиви – «Зима» (1959), «Зима в Ужанській долині», «Зимовий ранок» (1960).

ЧОМУ (Сухий)

Андрій Коцка почав працювати вчителем у селі Сухий.
Особлива Контратовичева інтонація у виборі та презентації мотиву властива вже його першим пейзажам 1930-х років: «Зима в Сухім», «Сушанська церква», «Хати в Сухому», «Волосянка», «Ужок», «Зимовий пейзаж» та ін. Їхні «технічні» ознаки – «акварельність», розрідження фарб розчинником, етюдне вирішення у блакитно-фіолетових чи золотисто-зелених тонах, обмежене використання білил. Легка манера виконання і певна геометризація площин засвідчує захоплення живописом Ерделі.
«Такий вплив сприяв розширенню кола мистецьких уподобань молоді, можливо, тому для Контратовича стало цілком природним таке поєднання симпатій у малярстві, як Джотто й Рембрандт з одного боку і Сезанн, Ґоґен та Руо – з іншого».

ЧОМУ (Тихе)

Андрій Коцка почав працювати вчителем на Ужанській Верховині у двокласній школі села Тихий, і тут не обійтися без його спогадів:
«У ті роки я й подумав уперше: чи не стати би художником? Та легко сказати… Після семінарії мене направили вчителювати в Тихий – глухе село на Верховині. Бідність, хвороби, темрява і вісімдесят пар дитячих очей переді мною. Думав, не витримаю. А потім звик, оглянувся, і вирішив, що мені пощастило. Справді: роботу вчительську я люблю, фарби завжди під рукою. А краса ж яка! П’ять років я прожив у Тихому і постійно відчував радість. Здається, сама душа співала. Там і знайшов себе як художник».

ЧОМУ (Волосянка)

1938 року Підкарпатська Русь впевнено йшла до проголошення держави Карпатська Україна. У церкві села Волосянка 1938 року Підкарпатська Русь впевнено йшла до проголошення держави Карпатська Україна. У церкві села Волосянка священнослужителі Августин Волошин і Золтан Шолтес освячують державний синьо-жовтий прапор Карпатської України, з яким у 1939 році йшли у бій на Красному полі шістнадцяти річні семінаристи захищаючи свою незалежність.

ЧОМУ (Ставне)

Особливу роль у розвитку закарпатського пейзажу ХХ століття відіграла Ужанська долина – «закарпатський Барбізон». Саме там зрілий, професійний художник видобуває свої кольори, свою манеру неймовірної малярської легкості, коли дрібний мазок струменить, мов саме повітря, виграє сонячними відблисками на кронах дерев, грається мозаїкою ґонтових дахів, проникає у швидкоплинні потічки, замріяно завмирає на гірських пасмах задніх планів.
«Цикл Ужанської долини» – можна вважати «еталонним» у творчості Бокшая.
Це закарпатська сторінка імпресіонізму в історії мистецтва. Там, вочевидь, випрацювалася Бокшаєва палітра закарпатського пейзажу.
Він неначе взяв свої кольори безпосередньо з потемнілих від століть пралісів, вологих килимів моху, свіжо вмитих дощами галявин, захмарних, раптово освітлених сонцем полонин, побачив їх у патині старезних зрубів і почорнілих солом’яних стріхах, настояв їх на гірських травах, позичив зі смугастих запасок, з вишиваних сорочок і тканих килимів.