Йосип Бокшай
(1891 — 1975)
Засновник Ужгородської публічної школи малюнку.
досяг мистецьких вершин у різних жанрах, однак як в історії мистецтва краю, так і у свідомості, в оцінці публіки він залишається перш за все пейзажистом.
Він неначе навмисне прийшов до Карпатського краю у потрібний час, щоб оповісти кольорами про його красу, показати, як реалістично й водночас захопливо романтично можна цю красу передати.
Таким був і висновок Ізворина: «Первісною формою малярської творчості Бокшая є, безумовно, краєвид. Він проходить через усю творчість художника. … Сам Бокшай у «краєвидах» уважає себе імпресіоністом, а от критики вагаються – то помічають у нього реалістичну схильність, то підкреслюють силу настрою – прикмету імпресіонізму. Хоч ким він є, але факт той, що якраз Бокшай … увів природу рідного краю у мистецтво вже не як щось “цікаве”, а як художню самоцінність. … Усе це є початком пошуків “душі природи”, психологічної краси і значення малюнка».
Не складно визначити улюблені краєвиди художника – це гори, долини, гірські річки, ліси, млини й хати, дерев’яні церкви, середньовічні замки й ужгородські мотиви, тобто – усе Закарпаття. Однак є у майстра улюблені місця і улюблені пори року. Найчастіше він малює у долині річки Уж, від Ужка до Ужгорода, і з найбільшою радістю він малює осінь, часом – початок зими.
Особливу роль у розвитку закарпатського пейзажу ХХ століття відіграла Ужанська долина – «закарпатський Барбізон».
Особливо важливою ця долина і, зокрема, село Ужок була для Бокшая. Саме в його «ужоцьких» роботах спостерігається чудо перетворення сільського краєвиду на кольорове багатство. Саме там зрілий, професійний художник видобуває свої кольори, свою манеру неймовірної малярської легкості, коли дрібний мазок струменить, мов саме повітря, виграє сонячними відблисками на кронах дерев, грається мозаїкою ґонтових дахів, проникає у швидкоплинні потічки, замріяно завмирає на гірських пасмах задніх планів. «Ужоцький цикл» і ширше – «цикл Ужанської долини» – можна вважати «еталонним» у творчості Бокшая. Це закарпатська сторінка імпресіонізму в історії мистецтва. Там, вочевидь, випрацювалася Бокшаєва палітра закарпатського пейзажу.
Він неначе взяв свої кольори безпосередньо з потемнілих від століть пралісів, вологих килимів моху, свіжо вмитих дощами галявин, захмарних, раптово освітлених сонцем полонин, побачив їх у патині старезних зрубів і почорнілих солом’яних стріхах, настояв їх на гірських травах, позичив зі смугастих запасок, з вишиваних сорочок і тканих килимів.
Мапа маршруту
